Війна проти відкритих даних.

Зазвичай ми детально не розповідаємо про роботу з відкриття даних, обмежуючись короткими та сухими висновками. То робоча рутина. Наша ж мета позбавити користувачів від цих клопотів. Але цього разу буде трохи інакше.

Далі суворий лонгрід.

24 лютого рф повномасштабною війною вторглась у наше життя, ставши випробуванням для слабких ланок, і проявивши невирішені проблеми у різних сферах.

Під удари потрапили і відкриті дані. На жаль, від своїх - чи не більше, аніж від загарбників.

Спочатку доступ до відкритих даних постраждав фізично, коли сховища даних були масово вимкнені.

Цього можна було очікувати. Якщо серйозно не розглядаєш кіберзагрози, то і не готуєшся до них.

Тоді у критичний момент залишається тільки смикнути рубильник. І вже потім, поспіхом, видати постанову, яка дозволяє це робити, але без запобіжників для зловживань.

Згодом, після потрясінь перших місяців війни, потроху почались розмови про необхідність перевідкриття даних.

Так у червні Міністерство цифрової трансформації України озвучило свій, ніби, план. Чому - ніби? Бо по факту, замість перевідкриття, ми отримали імітацію врахування думки, пропозицій та вимог суспільства, експертів і бізнесу.

Почалось все із вкрай категоричної відмови МінЦифри, як головного органу, що формує та реалізує державну політику у сфері відкритих даних, напряму приймати пропозиції. Натомість їх треба було передавати через BRDO. Дивно, незрозуміло, нехай так, але пропозиції були передані.

Далі, за притомного розвитку подій, надані пропозиції мали б знайти своє відображення у Проекті змін до 835-ої Постанови, що враховують особливості воєнного стану. Натомість у ньому опиняються старі рекомендації, які трохи менше, аніж повністю, не враховують передані пропозиції, ба більше, які суперечать закону.

Коротко. За цим Проектом змін повністю припиняється публікація 144-х наборів даних, і додаються пару нових наборів, але відразу з обмеженнями.

Не менше обурив сюрреалістичний та непрофесійний прогноз результатів із пояснювальної записки до Проекту змін. За ним ніяких негативних наслідків не очікується, і навпаки, вони будуть тільки позитивними.

Це при тому, що вже є прецеденти закриття проектів через закриття даних. Інші ж проекти вимушені скорочувати свою діяльність та боротись за відкриті дані, зокрема, як ми.

1. Не припиняти публікацію усього набору відкритих даних(реєстрів), через пряме і грубе порушення норми Закону про доступ до публічної інформації.

2. У разі обмеження доступу до частини набору відкритих даних, надати обґрунтування від розпорядників або інших суб'єктів ініціативи обмеження щодо необхідності обмеження, включаючи результати трискладового тесту з прикладами відповідності критеріям тесту.

3. Розуміючи можливі обмеження можливостей розпорядників, Міністерству цифрової трансформації підготувати загальні правила визначення частин наборів відкритих даних, доступ до яких має обмежуватись у період дії воєнного стану.

4. Заборонити використання відкритих даних суб'єктам країн-агресорів та передачу їм таких даних третіми сторонами.

5. Для уникнення зловживань. Встановити обмеження на те, коли, за яких умов, і як довго може зупинятись, обмежуватись робота інформаційних, інформаційно-комунікаційних та електронних комунікаційних систем, а також публічних електронних реєстрів.

Яку таку секретну інформацію ворог дізнається із публічних декларацій чиновників, окрім того, хто із них корупціонер, що Верховна Рада миттю заборонила їх публікацію?

Для декларацій, чи не з першого дня, вся чутлива інформація і так приховується від випадкового доступу.

Яку таку загрозу безпеці держави містять Державний реєстр заявок на сорти рослин, Реєстр патентів на сорти рослин, Єдиний державний реєстр тварин, Реєстр екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту та інші подібні реєстри?

Чому не повинні публікуватись всі відомості Державного земельного кадастру?

Там чималий перелік даних.

Ми не хочемо, щоб громадяни та світ знав де є кордони України, де межі природоохоронних зон, територіальних громад? Ми плануємо вбивати прозорий ринок землі відсутністю інформації про землі?

Тут досить легко можна обмежити доступ тільки до частини даних про оборонні об'єкти, об'єкти критичної інфраструктури і т.п.

Це ж стосується і публічної кадастрової карти.

Чому обмежується публікація реєстру містобудівних умов та обмежень, будівельних паспортів?

Як без них дізнатись де і що можна будувати і будується у місті?

Тепер про Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань(ЄДРЮО).

Його можна і треба було публікувати без персональних даних бенефіціарів та ін. фіз. осіб ще до воєнного стану. Лише ПІБ треба залишити та додати унікальний ідентифікатор особи, і не публікувати юридичні адреси для окремих категорій осіб

З ходу, опублікувавши тільки код організації та стан вже можна хоча б визначити чи існує, і чи не ліквідована вона. Додавши дату реєстрації вже можна зрозуміти чи це не фірма-одноденка. Додавши статут можна оцінити спроможність компанії. І т.д. - ми вийдемо на те, що повне припинення оприлюднення ЄДРЮО абсолютно невиправдане. Тим паче, з огляду на те, що хтось від агресора може офіційно купити набагато більше даних.

Щодо нового набору даних Державного реєстру пошкодженого та знищенного майна.

При його публікації можна додати затримку за часом події. Затримки у місяць-півтора буде цілком достатньо, щоб дані не були корисними для ворога.

Ці ж приклади можна взяти за основу для розробки загальних правил обмеження доступу до частин наборів відкритих даних.